Історична довідка

      Центральний державний історичний архів України, м. Львів був створений у листопаді 1939 року під назвою Центральний архів давніх актів у Львові на базі архівів, що існували до Другої світової війни - Архіву давніх актів м. Львова, Земського архіву, а також низки відомчих, корпоративних і приватних збірок. Зберігав матеріали міського самоврядування Львова, починаючи з XIV ст., актові книги гродських і земських судів XV- XVІІІ ст., тощо. Підпорядковувався архівному відділові НКВС УРСР у Львівській області. 24 червня 1941 р. архів був реорганізований у філіал Центрального державного історичного архіву УРСР. Однак, через початок війни рішення не було виконане. Під час німецької окупації архів продовжував свою роботу як Архів міста Львова і підпорядковувався Архівному управлінню генерал-губернаторства у Кракові. Впродовж 1943-1944 рр. найцінніші документи архіву були вивезені до Німеччини. У 1944-1945 рр. архів існував як відділ давніх актів Львівського облдержархіву. У період 1946-1947 рр. основна частина документів повернулася до Львова. З 1946 р. архів знову почав діяти як філіал Центрального державного історичного архіву УРСР.

      Впродовж 1947-1950 рр. проводилося розмежування документів між філіалом ЦДІА УРСР та Львівським облдежархівом. У склад ЦДІА відійшли, крім документів ХIII-XVIII ст., фонди австрійських і польських установ Галичини, діяльність яких виходила за межі Львівського воєводства.

      Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 415 та наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 31 липня 1992 р. № 35 назву архіву змінено на Центральний державний історичний архів України, м. Львів.

      У ЦДІА України, м. Львів зберігається 765 фондів із загальною кількістю понад 1 млн. 119 тис. справ за XII-XXI ст., протяжність стелажів архіву - понад 12 тис. погонних метрів. Сховища і робочі приміщення розміщені у двох пам'ятках архітектури: колишніх Бернардинському монастирі та Королівському арсеналі.

      Ця унікальна скарбниця архівних документів вже понад 200 років зберігає документи різних історичних епох: Галицько-Волинської держави (XIII-XIV ст.), Великого Литовського князівства і Речі Посполитої (XIV-XVIII ст.), Австрійської та Австро-Угорської монархії (1772-1918), Західно-Української Народної Республіки (1918-1919), Української Народної Республіки (1917-1921), міжвоєнної Польщі (1919-1939), періодів радянської (1939-1941) і німецької (1941-1944) окупацій, радянського періоду (після 1944) й незалежної України (після 1991).

      Найдавніші документи архіву представлені унікальними берестяними грамотами, які датуються приблизно 1110-1137 рр. Їх віднайшов під час археологічних розкопок у с. Водники Львівської області археолог І. К. Свєшніков і передав у 1994 р. до архіву.

      Також до унікальних належить колекція грамот на пергаменті (1233-1923 рр.). Серед пергаментних документів - міждержавні угоди, папські булли, привілеї королів, князів, господарів, воєвод, старост та ін., які були надані містам, селам, церквам, костелам, монастирям, синагогам, цехам тощо, а також маєткові угоди. Документи стосуються історії Австрії, Волощини, Італії, Молдавії, Німеччини, Польщі, Трансильванії, Угорщини та ін. держав.

      Найдавніший комплекс документів періоду Великого Литовського князівства й Речі Посполитої складають документи органів місцевого самоврядування - магістратів і громадських урядів. Загалом у архіві зібрано 67 таких фондів (40 з них - магістрати Белза, Бродів, Глинян, Дрогобича, Мостиськ, Рогатина, Самбора, Сянока, Тернополя та ін. міст і містечок). Найбільший за обсягом та найдавніший з цих фондів - магістрату м. Львова (ф. 52). Тут зберігаються книги магістрату, лонгерії, вірменського суду, книги прийняття до міської громади, виборів до міських урядів, документи цехів, шпиталів, братств тощо (1382-1787 рр.).

      Цінним історичним джерелом є хроніки Й. Альнпека, С. Кушевича, Б. Зіморовича, Т. Юзефовича, купецькі книги, т.зв. "новини" (газети) XVII-XVIII ст. Міські документи є невичерпним джерелом для дослідження розвитку економіки, торгівлі, культури, медицини, містобудування, воєнного та ін. аспектів історії. Ще в ХІХ ст. з фасцикулів львівського магістрату І. Вагилевич і В. Расп виділили колекцію листів (ф. 132), серед яких є автографи гетьманів України Богдана й Юрія Хмельницьких, І. Виговського, П. Тетері, імператора Священної Римської імперії, турецького султана, польських, шведських королів, молдавських господарів, міст і приватних осіб. Серед громадських урядів галицьких сіл найдавніші книги (з 1419 р.) відклалися у фонді с. Черешнева Сяноцької землі (ф. 48). Для вивчення української мови та звичаєвого права виняткове значення має комплекс документів 1549-1860 рр. із с. Одрехови на Лемківщині (ф. 37).

      Гордістю архіву є великий (понад 6,5 тисяч) комплекс актових книг гродських, земських, підкоморських і старостинських судів Східної Галичини XV-XVIII ст.

      Найдавніші з них - книги Сяноцького земського суду (з 1423 р.). Хоча ці суди призначалися для розгляду справ шляхти, вони містять привілеї руських, литовських, угорських і польських королів та князів, митрополитів, архієпископів, владик на володіння земельними маєтками, містами та селами, у тому числі кириличні й транслітеровані латинкою привілеї короля Данила й князя Льва; люстрації Руського й Белзького воєводств; інвентарні описи маєтків; протестації православних і греко-католицьких митрополитів, владик, братств; документи про виникнення козацтва, повстання І. Мухи, С. Наливайка, Хмельниччину, опришківський рух, Гайдамаччину, про шляхетські конфедерації, про війни проти татар, волохів, турків, шведів. В актових матеріалах є безліч відомостей про ремесла, торгівлю, сільське господарство, про міжнародні, національні й релігійні стосунки, про розвиток культури, освіти й мистецтва, про повсякденне життя населення середніх віків і нового часу. Унікальність актових книг полягає у їхній добрій збереженості, значних хронологічних і територіальних межах, універсальній для Європи латинській мові.

      Унікальний фонд Львівського Успенського (Ставропігійського) братства (ф. 129) - єдиний практично повністю збережений комплекс документів української громадської організації ХVІ-ХVШ ст. Він усебічно відображає суспільно-політичне й культурне життя українців у Речі Посполитій та їхню участь у загальноєвропейських процесах періоду Реформації і Контрреформації, розвиток освіти, архітектури й мистецтва, початки білоруського й українського книгодрукування. У ньому відклалися документи, пов'язані з діяльністю А. Еласонського, П. Беринди, братів Рогатинців, К. Острозького, братів Зизаніїв, К. Ставровецького, І. Борецького, І. Вишенського, друкарів А. Сльозки, А. Скульського та ін. Архів братства містить детальні відомості про історію православної церкви з 1378 року, про запровадження унії й григоріанського календаря та полемічну боротьбу навколо цього, про зв'язки православних з аріанами й протестантами Литви й Польщі в боротьбі проти наступу католицизму.

      Багатими на давні документи з церковної історії є численні фонди релігійних установ різних конфесій: консисторій, ординаріатів, капітул, протоігуменатів, монастирів, духовних навчальних закладів. Греко-католицька митрополича консисторія у Львові (ф. 201) має, наприклад, понад 40 тис. одиниць зберігання за 1300-1945 рр. Вони стосуються історії та повсякденного життя греко-католицької (до 1596 р. - православної) церкви, її стосунків з державою, Ватиканом та іншими церквами. Переважна більшість документів стосується діяльності парафій Львівської архієпархії. Велика кількість документів - пастирські послання, проповіді, листи - відклалася в результаті діяльності керівників греко-католицької церкви - А. Ангеловича, С. Литвиновича, Г. Яхимовича, А. Шептицького, Й. Сліпого. Останнім часом ці документи інтенсивно використовують дослідники церковної історії, освіти, культури. Метричні книги й шкільні документи відкривають можливість здійснювати генеалогічні пошуки, вивчати соціоетнічні процеси на території Галичини, Холмщини, Волині, Підляшшя. Водночас, завдяки організованому митрополитом А. Шептицьким збиранню документів з церковної історії та історії України, у фонді відклалися також документи з історії української автокефальної, російської православної, білоруської греко-католицької церков, документи С. Петлюри, П. Скоропадського та інших українських політичних діячів періоду Української революції. Окрему групу становлять документи драматурга О. Фредра та його сім'ї, спорідненої з родиною Шептицьких.

      Фонди релігійних установ римо-католицької, православної, вірменської, іудейської та євангельської церков дають достатнє уявлення про життя національних і релігійних меншин. Найдавніші документи римо-католицької капітули у Львові (ф. 197) датовані 1417 р., римо-католицької консисторії у Львові (ф. 618) - 1482 р., вірменської консисторії у Львові (ф. 475) - 1513 р., євангелицької громади у Львові (ф. 427) - 1678 р., православної консисторії у Холмі (ф. 693) - 1782 р., іудейської релігійної громади у Львові (ф. 701) - 1785 р.

      Найчисленнішу групу фондів архіву складають комплекси документів періоду Австрійської та Австро-Угорської імперії (1772-1918). Найважливішим із них є фонд Галицького намісництва (ф. 146), що налічує понад 200 тис. одиниць зберігання за 1772-1921 рр. Однак, хронологічно фонд охоплює значно ширший період: багато громад, організацій і приватних осіб для підтвердження своїх майнових чи станових прав подавали Намісництву давні документи (з 1448 р.). Намісництво, його численні комісії і комітети в результаті своєї діяльності створили величезну кількість документів, які є достатньою базою для вивчення державного устрою, економіки й сільського господарства, суспільно-політичного життя, культури, науки, освіти, охорони здоров'я. Багато документів цього періоду стосуються міжнародної політики, воєн, розвідки й контррозвідки, революцій, повстань. Розвиток і утвердження капіталізму в сільському господарстві Галичини можна досліджувати завдяки багатьом документам про скасування панщини у 1848 р.

      Незамінним джерелом для вивчення економічної та історичної географії, сільського господарства, складу й становища населення, топоніміки є фонди перших поземельних кадастрів Галичини - так званих Йосифінської (ф. 19) і Францисканської (ф. 20) метрик з 1788 р. і 1820 р. Цінним доповненням до них є кадастрові карти населених пунктів Крайової земельно-податкової комісії (ф. 186). Найдавніші з них сягають 1820-х рр., найпізніші - 1939 р. Картографічна документація добре кореспондує з текстовою, що відображає стан землеволодіння майже кожного населеного пункту Галичини. У фондах господарсько-економічних і фінансових установ, таких як Державна бухгалтерія (ф. 187), Крайова фінансова дирекція (ф. 160), Фінансова палата (ф. 161), Галицька фінансова прокуратура (ф. 159), Крайова Табуля (ф. 166) та інших, відклалися інвентарні описи міст, сіл і маєтків, солеварень, земельно-майнові книги населених пунктів, описи майна церков, костелів і монастирів та історичні довідки про них. Окрему групу складають фонди підприємств і товариств нафтової та газової промисловості, розвиток яких у районі Борислав-Дрогобич розпочався з середини XIX ст. (найдавніші документи стосуються 1848 р.) й особливо прискорився на початку XX ст.

      Характерною рисою цього процесу було активне проникнення в Галичину французького, бельгійського, голландського, італійського капіталу, який поступово сконцентрував у своїх руках цю галузь. Французький концерн "Мalopolska" (ф. 225) об'єднав, наприклад, 40 фірм і товариств. Документи нафтових товариств є джерелом для вивчення розвитку капіталізму в Галичині та участі в цьому іноземного капіталу.

      Насиченими інформацією про суспільно-політичні процеси й національно-визвольні та революційні рухи кінця XVIII - поч. XX ст. не лише в Галичині, але й у всій Європі, є документи фондів судових установ: Шляхетського суду у Львові (ф. 149, 1712-1899), Вищого крайового суду у Львові (ф. 150, 1772-1919), Крайового суду у Львові (ф. 152, 1776-1928), Апеляційного суду у Львові (ф. 156, 1842-1919), Державної прокуратури у Львові (ф. 458, 1861-1918), Прокуратури апеляційного суду у Львові (ф. 205, 1919-1939), Львівського відділу генеральної прокуратури Польщі у Львові (ф. 158, 1919-1939). У названих фондах відклалися документи про Французьку революцію 1789 р., повстання декабристів 1825 р. у Росії і Україні, рух карбонаріїв в Італії та повстання Ґарібальді 1848-1849 рр. і 1859-1860 рр., польські повстання 1793 р., 1830-1831 рр. й 1863-1864 рр., про "весну народів" 1848-1849 рр. в Австрійській імперії. Революційні події в Галичині й сусідніх з нею регіонах 1848-1851 рр. відображено також в унікальному комплексі документів Головної Руської Ради у Львові (ф. 180). Документи про період визвольних змагань в Україні відклалися в низці розсекречених частково таємних фондів архіву. Вони зібрані в Колекції документів про діяльність урядів та армій УНР та ЗУНР (ф. 581), у фондах Легіону УСС (ф. 353), станиць інтернованих військ УНР у Ланьцуті (ф. 753) і Каліші (ф. 673), в особових фондах М. Андрусяка (ф. 388), Й. Вітошинського-Доброволі (ф. 685), С. Ґорука (ф. 385), А. Крушельницького (ф. 361), Р. Лащенка (ф. 370), В. Левинського (ф. 387), О. Назарука (ф. 359), Я. Окуневського (ф. 383), Ю. Романчука (ф. 382), А. Свєжавського (ф. 837), В. Старосольського (ф. 360), Г. Степури (ф. 760), К. Студинського (ф. 362), О. Тисовського (ф. 410), М. Тишкевича (ф. 681), С. Томашівського (ф. 368), І. Шендрика (ф. 369), А. Шептицького (ф. 358). Тут є універсали Центральної Ради, конституції, декрети й постанови урядів УНР і ЗУНР, грамоти П. Скоропадського, автографи М. Грушевського, С. Петлюри, В. Винниченка, М. Тишкевича, Є. Петрушевича, К. Левицького, М. Тарнавського та інших державних, політичних і військових діячів України доби визвольних змагань.

      У великому обсязі зберігаються збірки документів: українських, польських і єврейських політичних партій, клубів, військово-патріотичних організацій Галичини міжвоєнного періоду Українського комітету в Лондоні, Української парламентарної репрезентації в польському сеймі і сенаті, Українського національно-демократичного об'єднання, москвофільської Руської селянської організації, польської Морської і колоніальної ліги, Польського західного союзу, Табору національного об'єднання (ОZN), Крайової сіоністської організації; у фондах періоду німецької окупації - Українського допомогового комітету в Перемишлі (1940-1944), Архівного управління у Львові (1941-1944), документи цього часу з фондів установ греко-католицької церкви та ін.

      Інформаційно багатими є документи численних фондів культурно-освітніх установ, організацій і товариств різних історичних періодів. Зокрема, у документах фондів Крайової шкільної ради й Кураторії Львівського шкільного округу зосереджено відомості про мережу і діяльність навчальних закладів Галичини ХІХ-ХХ ст.; фонди товариств "Просвіта", "Рідна школа", "Галицько-Руська матиця", "Українська бесіда" містять документи до історії українського культурного життя XIX - середини XX ст. Документи фонду Наукового товариства ім. Шевченка (ф. 309), членами якого були А. Ейнштейн, Н. Бор, М. Планк, І. Пулюй, І. Франко, М. Грушевський, В. Гнатюк, Ф. Колесса, К. Студинський, М. Возняк та інші, свідчать, що його діяльність сприяла розвиткові української науки, значно підвищила авторитет українців у світі. Крім того, в архіві зберігаються десятки фондів українських, польських, єврейських, вірменських, німецьких громадських товариств і організацій, у т.ч. жіночих, студентських, спортивно-культурних. Наявність численних фондів українських, польських, єврейських, російських редакцій, видавництв тощо свідчать про вікове співіснування в Галичині різних культур.