Документальні виставки
До 160-річчя Січневого повстання
У кожного народу є події, якими можна пишатися… А ще є події, які свого часу об’єднали народи. Саме такою є Січневе повстання 1863–1864 років для поляків, українців, литовців та білорусів. Тоді, 160 років тому, народи пліч-о-пліч відчайдушно виступили проти панування Російської імперії і тиранії.„Рівність – Свобода – Незалежність” – таким було гасло повстанців. Ними були не міфологічні герої, а звичайні люди, яких було близько 200 тисяч. Любов до Вітчизни спонукала їх до боротьби з набагато сильнішим ворогом. Кожен із них мав свою історію, своє життя, родину, кохання. Але кожен вибрав боротьбу за найцінніше – свободу.
Збройний виступ розпочався у Варшаві в ніч з 22 на 23 січня 1863 р. із нападу на російські гарнізони. Безпосереднім його приводом стала примусова мобілізація до царського війська всередині січня того ж 1863 року. Цьому, однак, передували активні патріотичні демонстрації, які відбувалися восени 1860 та лютому 1861 років і були жорстоко придушені царською владою.
Створений у червні 1862 р. Центральний Національний комітет оголосив маніфест, в якому закликав всі народи колишньої Речі Посполитої, «незалежно від віри і роду, походження і стану», виступити проти Російської імперії. Символічно, що на печатці Комітету поряд з білим орлом – гербом Польщі, зображено також лицаря на білому коні – Погоня – герб Литви, та архангела Михаїла – покровителя Київської Русі.
Постання швидко поширювалося. 1 лютого 1863 р. до нього приєдналася Литва, а з 8 травня того ж року виступи охопили Волинь і частину Київщини. На території Галичини, що належала до Австрійської імперії, діяло підпілля, яке підтримувало повстанців. Звідси постачали зброю, тут формували нові загони, сюди втікали повстанці вже після завершення боротьби.
До національного спротиву долучилась не лише шляхта, а й ремісники та частина селянства. Учасниками опору стали мешканці міст, містечок та сіл – воно зачепило практично кожний дім.
Спершу успіх був на боці повстанців, але військова перевага російських сил була настільки великою, що боротьба була переважно партизанською. Під час повстання відбулося понад 1200 сутичок і близько 100 великих боїв. Найвідоміші зіткнення сталися біля Плоцька, Бодзентина, Венґрова, Семятича, Мехова, Малогоща, Піскової Скали, Хробжого, Гроховиська тощо.
Вже навесні 1864 р. стало зрозуміло, що повстання не закінчиться перемогою. Надії на допомогу і втручання Франції та Англії залишились лише надіями. Далі за політичні заяви справа не пішла. Протистояння найбільшій тогочасній сухопутній армії світу, без зовнішньої підтримки, виявилось не під силу повстанцям. Сили були надто нерівні.
Після більш ніж півторарічних боїв Січневе повстання зазнало військової поразки. Криваві репресії спіткали багатьох: і самих повстанців, і тих, хто їх підтримував. Близько тисячі заколотників стратили, близько 40 тис. заслали до Сибіру, понад 10 тис. тисяч змушені були емігрувати. Російська влада конфіскувала понад 1,5 тис. шляхетських маєтків, розпочала активну русифікацію.
Попри військову поразку, Січневе повстання залишається живим прикладом боротьби за свободу, яка надихає на мужній опір російській тиранії. Це символ любові до свободи, жертовності заради Батьківщини та опору завойовникам. Легенда Січневого повстання лягла в основу відродженої в 1918 р. Польщі.
Сьогодні двоголовий імперський монстр вкотре показує своє справжнє лице. Із гаслом «Україна понад усе» українці відчайдушно і мужньо борються за свою свободу і незалежність. Польща і Литва активно підтримують Україну у цій боротьбі. Як і багато років тому, народи об’єдналися у битві проти спільного ворога. Перемога буде за нами!
