Документальні виставки

Імпресорське ремесло Івана Федоровича у Львові: продовження місцевої друкарської традиції.

  Мабуть, українське книгодрукування та його початки – це одна з нечисленних ґрунтовно досліджених тем, в якій майже не залишилося «білих плям». Видано каталоги стародруків, опубліковано енциклопедії книгодрукування, знаємо імена тих, хто розвивав справу українського книгодрукування як на теренах сучасної України, так і поза її кордонами.

  Відомо, що перші книги кирилицею надрукував Швайтполь Фіоль (? – бл. 1525), родом з Нойштадту у Франконії. Надрукував у Кракові для українців, яких було чимало як і в Краківському університеті, так і в менших містечках Малопольщі. Дослідники припускають, що замовником Фіоля могло бути православне духовенство, зацікавлене у поширенні книжкової кириличної богослужбової продукції. Німець Рудольф Борсдорф з Брунсвіку виготовив потрібний шрифт. У 1491 р. вийшли друком перші книги – Октоїх і Часословець. Ще надруковано Тріодь пісну (б/д), Тріодь цвітну (1491 р.), Псалтир (не зберігся). Цього ж року через переслідування краківського духовного суду Фіоль припинив книгодрукування та переїхав до Словаччини. Знаємо ще про існування наприкінці ХV ст. друкарні ієромонаха Макарія у Чорногорії, мандрівну друкарню батька і сина Вуковичів, які втекли з Чорногорії до Венеції, а також брашівського книгодрукаря диякона Коресі. Оновити кириличний друк спробував половчанин Франциск Скорина (бл. 1490 – бл. 1551 р. р.), який у 1517 році у Празі заснував власну друкарню. Протягом двох років він надрукував 23 біблійні книги. Згодом друкар переїхав разом з обладнанням до Вільна, де видав два друки. Можливо, згодом частина його друкарського обладнання перейшла до т. зв. Несвіжської друкарні у володіннях князя Миколая Радзивілла, що потім стала мандрівною

  Друкарська справа у ХVІ столітті активно розвивалася і на українській землі. На жаль, не збереглися самі друки з того періоду, але збереглися документи, які підтверджують існування і розвиток цього ремесла в Острозі, Дермані, а найперше – у Львові: відомо про існування ще від 1518 року друкарні, яка була фундацією князя Костянтина Острозького, при Онуфріївському монастирі, пізніші суперечки довкола цієї друкарні між монахами-василіянами та членами Ставропігійського братства, відоме є ім`я львівського друкаря Степана Дропана. Хоча самі друки з друкарні Святоонуфріївського монастиря до нас не дійшли, так само як і книги, які друкував Степан Дропан, однак, збереглися підтвердні документи цих фактів з пізнішого періоду.

  Не менш цікавим є перелік книг монастирської бібліотеки у селі Словіта Бродівського округу, який склали при описі рухомого і нерухомого майна монастиря у 1828 році. Серед друкованих книг зазначено Новий тестамент українською мовою почаївського видання 1511 року, Тріоді in guarto київського видання 1527 року, Тріоді in guarto київського видання 1540 року, Анфологіон львівського видання 1542 року, Епістоляріон або Апостол львівського видання 1566 року. Про ці безцінні документальні знахідки ще у радянські часи зробив публікації тодішній працівник, а згодом директор ЦДІА у Львові Орест Мацюк.

 Звичайно, що широко відомим у справі українського друкарства є ім'я Івана Федоровича (Хведорович, Ходорович, Іван-друкар) – так у Львові кликали майстра, який приїхав сюди з метою заснувати власну друкарню і саме під таким іменем він згадується в усіх збережених документах. Як вважають дослідники, у нашому місті друкар з’явився восени 1572 року, бо відомо, що у січні наступного року він уже шукав майстрів-столярів для обладнання друкарні. Сама друкарня, як і помешкання Федоровича, знаходилася у будинку № 4 на вулиці Краківській. 25 лютого 1573 року друкар розпочав роботу над «Апостолом» – своїм першим львівським друком. Саме в цьому проекті Іван Федорович зміг вповні «прорекламувати» себе, не зважаючи на замовників чи меценатів. У післямові до твору він емоційно описав свій попередній досвід книгодрукування та прагнення поширити книжне слово. Ще однією книгою, яку Іван-друкар видав у Львові, став «Буквар» 1574 року. Наступного 1575 року Іван виїхав на Волинь, до Острога, але не розірвав зв’язку зі Львовом, навіть не продав, а тільки заставив свій друкарський верстат. Періодично його прізвище виринало у міських книгах як контрагента або свідка. Знову на коротко він повернувся до Львова у 1582 році, але друкувати вже не встиг, у 1583 році печатника не стало. Згодом друкарське обладнання Івана Федоровича викупило Львівське Успенське ставропігійське братство, яке дуже добре розуміло вагу друкованої книжки і забезпечило друкарську справу від занедбання. У 1790 році друкарня стала власністю Ставропігійського інституту.

 Те, що друкарська справа на українських землях розвивалася ще перед приходом у Львів Івана москвитина, стверджує і дослідник історії українського друкарства Іван Огієнко. На його думку, в таких економічно і культурно розвинених центрах як Львів чи Острог, – містах, які мали тісні зносини з іншими європейськими містами, друкарська справа a priori мала існувати від часів своєї появи. «Важко думати, щоби у Львові, який мав із Заходом так багато живих зв’язків, не знайшлося друкарів ще до приходу сюди Івана Хведоровича».

  У виставці ми зосередили увагу на документах до історії друкарської справи на західних теренах України. Нашим завданням було за допомогою збережених документів ще раз показати, наскільки давньою і глибокою є українська культура, зокрема і у царині книгодрукування.

26 січня 1573 р., м. Львів. – Дозвіл раєцького уряду друкарю Іванові наймати підмайстрів столярського ремесла для робіт у друкарні.
ф. 52, оп. 2, спр. 15, с. 1202.

не раніше 11 березня 1573 р., Львів. – Згадка у списку платників податку на нерухомість про «руського друкаря» з кам’яниці Голубовичовської на Краківській вулиці.
ф. 52, оп. 2, спр. 770, арк. 119 зв.-120.

06 травня 1574 р. – Заява друкаря Івана Федоровича про заставу друкарні і книг за борг перед замковим сідлярем Сеньком.
ф. 52, оп. 2, спр. 16, с. 369.

02 березня 1579 р., Львів. – Повноваження друкаря Івана Ходоровича, яке він надав сину Іванові на право стягнення боргу з Пилипа Остапковича.
ф. 52, оп. 2, спр. 382, с. 859-860.

13 грудня 1583 р., Львів – Прохання львівського пушкаря Данила про накладення арешту на майно друкаря Івана москвитина.
ф. 52, оп. 2, спр. 383, с. 1128.

02 травня 1584 р., Львів. – Заява рурмайстра Юрія про зречення від права опіки над неповнолітніми дітьми покійного друкаря Івана Федоровича.
ф. 9, оп. 1, спр. 46, с. 452-458.

03 грудня 1584 р., Львів. – Рішення львівського єврейського суду про передання Якубовичу Ізраїлеві книг та друкарського обладнання, які заставив друкар Ходорович Іван та його син палітурник Іван.
ф. 129, оп. 1, спр. 67, арк. 1.

02 жовтня 1585 р., Львів. – Оцінка руської друкарні покійного Івана москвитина.
ф. 52, оп. 2, спр. 19, с. 233-234.

Листопад 1589 р., Константинополь. – Звернення Константинопольського Архиєпископа і вселенського Патріарха Ієремії до православного світу з проханням допомогти громадянам Львова, членам братства Успіння пресвятої Богородиці, збудувати новий храм та викупити у євреїв друкарню Федора москвитина (оригінал і переклад).
ф. 129, оп. 1, спр. 120, арк. 1, 2.

23 липня 1791 р, Львів. – Заява монахів монастиря св. Онуфрія ЧСВВ у Львові фіскальній колегії у справі повернення монастирю рухомого і нерухомого майна, зокрема і друкарні, та виконання всіх зобов’язань перед монастирем.
ф. 684, оп. 1, спр. 2601, арк. 1-2 зв.

20 жовтня 1792 р, Львів. – Пояснювальна записка провізорів Ставропігійського братства Львівському староству через претензії монахів-василіян на друкарню, яку в 1460 році заснував Степан Дропан.
ф. 684, оп. 1, спр. 2602, арк. 1-3.

28 вересня 1817 р., Львів. – Текст напису на надгробному камені друкаря москвитина Івана Федоровича при церкві св. Онуфрія.
ф. 129, оп. 2, спр. 1395, арк. 1.

1828 р., с. Словіта. – Список книг монастирської бібліотеки, серед яких є Новий тестамент українською мовою почаївського видання 1511 року, Тріоді in guarto київського видання 1527 року, Тріоді in guarto київського видання 1540 року, Анфологіон львівського видання 1542 року, Епістоляріон або Апостол львівського видання 1566 року.
ф. 684, оп. 1, спр. 2816, арк. 10 зв.-12 зв.

28 листопада 1860 р., Львів. – Відозва літературного кураторію народного закладу ім. Оссолінських про пошук і надсилання місцевих старожитностей, зокрема інкунабул польською і руською мовами до 1540 року.
ф. 684, оп. 1, спр. 3185. арк. 4.

22 січня 1861 р., Львів. – Звернення митрополита Галицького Григорія Яхимовича до настоятелів монастирів ЧСВВ виголосити в монастирях звернення закладу ім. Оссолінських.
ф. 684, оп. 1, спр. 3185, арк. 1.

1581 р., Острог, факсиміле 2006 р., Львів. – Обкладинка та окремі сторінки Острозької Біблії.
Сховище друкованих матеріалів, № 17431