Документальні виставки

До 150-річчя від дня народження Івана Боберського: “листовна дружба” Івана Боберського і Василя Авраменка

“[Ваш лист] є для мене історичним – бо Ви є дійсно історична людина”

З листа В. Авраменка до І. Боберського від 25.04.1939

  Внесок Івана Боберського у політичне, наукове, культурно-освітнє життя українців перших десятиліть ХХ ст. важко переоцінити. Про різноманітні напрямки та періоди діяльності засновника і організатора одного із найпоширеніших спортивних товариств у Галичині “Сокіл-Батько”, популяризатора пластових ідей виховання та автора перших українських методичних книг з фізичного виховання молоді маємо сьогодні багато наукових досліджень, статей та монографій.
  З 1919 р. І. Боберський стає повноважним представником уряду ЗУНР у США й Канаді організовує допомогу українському військові, згодом є представником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами у Канаді.
  Діяльність І. Боберського у США та Канаді була присвячена вивченню життя української діаспори та популяризації української національної ідеї. Він збирає матеріали про українські часописи, книгарні, друкарні, школи на американській землі, читає лекції про українську історію, заохочує до створення спортивних гуртків, сприяє переселенню українців зі Східної Європи та допомагає їм обжитися на Американському континенті.
  Особливі стосунки склалися в Івана Боберського з хореографом, кінорежисером та сценаристом, “батьком українського танцю” Василем Авраменком. Добірка листів В. Авраменка до І. Боберського та незначна кількість листів І. Боберського до В. Авраменка відклалися в архіві у фонді № 366 (Боберський Іван (1873–1947), педагог, організатор українського спортивного руху в Галичині та за кордоном, голова товариства “Сокіл–Батько” у Львові, професор). Більшість листів І. Боберського до В. Авраменка сьогодні зберігаються в Українській бібліотеці його імені у Вінніпезі.

  У липні 1925 р. Авраменко звернувся до Боберського з проханням допомогти отримати дозвіл на виїзд до Америки та поручитися за нього перед американським урядом. Молодий хореограф планував “… відкрити одну велику школу в Канаді, а другу в Америці – Зорганізувавши Товариство – Відродження українського національного танку, головою якого хотів би Вас бачити Пане Професоре – бо Ви цю справу розумієте добре і під Вашим ласкавим доглядом ця праця тут ніколи б не завмерла.” (з листа Авраменка від 30.11.1925).

  Амбітні плани Авраменка не могли не імпонувати досвідченому діячеві, зрештою, вони були прихильниками однієї ідеї “в здоровому тілі і здоровий дух”. Отож Боберський доклав багато зусиль, щоби переїзд Авраменка до Канади став можливим, і в подальшому допомагав з побутом, переїздами Канадою та організацією концертів. Згодом офіційне листування перейшло у “листовну дружбу”, Авраменко беззаперечно покладався на поради Боберського. “З першого дня, як ми тільки приїхали, п. Авраменко сказав мені, що він буде слухати порад тіко Ваших, пане Професоре” (з листа Г. Гассана до І. Боберського від 02.02.1926).

  У своїх листах Авраменко детально описує організацію танцювальної школи, виступи в українських центрах, переїзди Канадою та Америкою, ділиться проблемами та непорозуміннями й у всьому дослухається до порад Боберського. Листи Авраменка пронизані великою пошаною до Боберського, як до вчителя і наставника, в якому він вбачав “батька української національної справи”.
  “На добру і довгу пам’ятку українському велетневі по відродженню українського спорту Професорові Івану Боберському. Хай наше, хоч листовне знайомство буде на користь нашої улюбленої і на хвилю поневоленій батьківщині. “В здоровому тілі і здоровий дух”. Вперед всі підем, за право Вкраїни, сильним духом, здоровим тілом. Всі тюрми розвалим, і в кінці, на Софійській, як одна сім’я гримнем - ще не вмерла. В. Авраменко”. (з листа Авраменка від 04.01.1926).

  Листи Авраменка емоційні, сповнені ідеями і творчими планами, спробами залучити Боберського представником його колективу до поїздок Америкою, а також потребою різноманітних порад та оцінок його діяльності.
  “Слава і честь Вам, пане Професоре, яку Ви дали і даєте далі для нашого молодого покоління… Вашим шляхом, Вашими добрими і примітними прикладами і я буду йти і працювати справедливо для свого українського народу” (з листа Авраиенка від 30.11.1925).

 Листи І. Боберського (в архіві їх відклалася значно менша кількість) до колеги-однодумця демонструють обізнаність автора в історії українського танцю та українського національного костюму, його поради стосуються організації танцювальної школи і Товариства танцю, виїздів танцювальної групи на гастролі та виступів. Боберський редагує тексти виступів Авраменка на концертах і зустрічах, пише дописи в українській та англомовній пресі про гастролі українського балету, надає вагому фінансову допомогу українському балету і особисто Авраменкові.

 “Листовна дружба” Боберського з Авраменком не припинялося і після 1932 р., коли Боберський перебрався до тодішньої Югославії. Авраменко і далі не відмовляється від спроб залучити Боберського до створення українських фільмів і просить його повернутися у Нью-Йорк: “Починаю нову фільмову працю і хочу Вас серйозно запросити на головного управителя цієї нової інституції”. (З листа Авраменка від 20.05.1934 р.)

 Велика різниця у віці (Боберський на 50 років старший) не завадила щирим і відвертим стосункам двох українських геніїв. Їх листи пересипані доброзичливими жартами, тонким гумором і вишуканими українськими дотепами, характерними освіченим і талановитим особистостям.