Документальні виставки

ІСТОРІЯ АРХІВУ В ІМЕНАХ

  Бернардинський монастир у Львові, в якому з кінця XVIII ст. розміщувався спершу Цісарсько-королівський уряд давніх галицьких гродських і земських актів і короборації документів, а сьогодні Центральний державний історичний архів, у різні часи був осередком наукового життя Львова та місцем праці багатьох поколінь відомих істориків-архівістів. Представниками першого покоління архівістів були Антоній Полетило, Іван Вагилевич, Антоній Прохаска, Ксаверій Ліске, Освальд Бальцер, Богдан та Євген Барвінські, Войцех Гейнош. Після 1939 р. в архіві працювали Кароль Бадецький, Микола Голубець, Іван Карпинець, Владислав Семкович, Степан Білецький, Міхал Вонсович.
  Поколінню архівістів 60-80 років ХХ ст. випала доля берегти скарби української історії у темні часи радянської системи. Юрій Ґроссман, Пелагія Фостик-Захарчишин, Олексій Маркевич, Ольга Мокрицька, Роман Кулачковський, згодом Орест Мацюк, Валентина Сіверська, Ярослав Дашкевич, Лідія Григорчук, Петро Пироженко, Ірина Завінська, Яків Сеник впорядковували і описували документи, складали каталоги та покажчики, публікували наукові статті та збірники, створюючи підґрунтя для праці наступних архівістів і наукових пошуків дослідників.

  У травневі дні воєнного 2024 року, сьогоднішні архівісти з вдячністю згадують представників цього покоління – філолога, архівіста Уляну Ярославівну Єдлінську з нагоди 100-річчя від дня народження, а також приєднуються до щирих вітань з нагоди 90-річчя історика-архівіста, філолога Олега Антоновича Купчинського.

ДО СТОЛІТТЯ УЛЯНИ ЯРОСЛАВІВНИ ЄДЛІНСЬКОЇ

  Єдлінська Уляна Ярославівна (07.06.1924, м. Хирів – 09.12.2016, Львів) – філолог, авторка історичних словників української мови, архівіст, археограф, народилася в сім’ї залізничника на Старосамбірщині. Гімназійне навчання, розпочате у Перемишлі, довелося продовжити вже в радянській школі (1939 р. Галичина потрапила до Радянського Союзу), а екзамени складати, вже за німців, у Львівській ґімназії. Коли німецько-радянський фронт відкотився на захід, дівчина поїхала до Львова й 1944 р. вступила на філологічний факультет ЛДУ ім. І. Франка. Як згадувала згодом, їй пощастило слухати лекції Михайла Возняка, Михайла Рудницького, Іларіона Свєнціцького, Петра Коструби та навчатися разом із Зеновією Франко, Ярославом Дашкевичем, Лідією Григорчук.
  Після закінчення університету 1949 р. працювала у Львівському відділенні Інституту мовознавства ім. А. Потебні АН УРСР. Наукові зацікавлення молодшої наукової співробітниці вилилися в кандидатську дисертацію "Синтаксис листів Богдана Хмельницького в Росію". Протягом 1959-1972 рр. Уляна Єдлінська працювала старшим науковим співробітником Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, яким керував академік Іван Крип'якевич. Основну увагу вчена присвятила лексикографії, в якій досягла значних здобутків. Зокрема була співатором "Польсько-українського словника" у 3 т. та "Короткого тлумачного словника української мови". Ії матеріали склали важливу частину "Словника староукраїнської мови ХІV-ХV ст." у 2 т.

Рішення про присвоєння У. Я. Єдлінські звання кандидата філологічних наук. Копія
ф. Р-1, оп. 1, ос. спр. 114

  У 1972 р., коли в Україні розгорнулася хвиля репресій проти інтелігенції, Уляну Єдлінську разом із Лідією Коць-Григорчук, Марією Вальо і Ярославом Дашкевичем звільнили з інституту. Протягом року Уляна Єдлінська була безробітною, а з початком 1974 почала працювати в Історичному архіві УРСР у Львові. .

1974 р. Особова справа У. Я. Єдлінської.
ф. Р-1, оп. 1, ос. спр. 114

  Початково потрапила до відділу публікації, а з 1980 стала його завідувачкою. Основна робота відділу полягала в підготовці збірників документів. Знаковим для Львова був збірник "Історія Львова в документах і матеріалах" (1986). Щоправда, партійне керівництво змусило архівістів левову частку обсягу присвятити "радянській" добі. Цікавим був зміст збірника "Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії: Х-поч. ХVІІ ст." (1988). Архів був співвидавцем збірника "Інтернаціональна солідарність трудящих західноукраїнських земель з республіканською Іспанією" (1988). Дослідники цінують ґрунтовний огляд фонду «Галицьке намісництво», підготований У. Єдлінською спільно з О. Мацюком. І, звісно, участь Уляни Ярославівни в роботі над «Путівником» по архіву, робота над яким не припинялася багато років і який побачив світ тільки у 2001 р. З точки зору філології цікавим для У. Єдлінської був збірник "У півстолітніх змаганнях: вибрані листи до Кирила Студинського: 1891-1941" (1993), підготований спільно з Г. Сварник. В останній рік архівної роботи Уляна Єдлінська склала дуже важливі "Методичні рекомендації по передачі текстів документів ХVІ-ХVІІІ ст.".
  Кабінет, в якому працювала У. Єдлінська, завжди був дивовижним світом словників, енциклопедій, путівників і місцем, де завжди можна було отримати фахову пораду і почути виважену думку з питань мови та літератури. Сюди часто навідувалися львівські науковці і відбувалися цікаві дискусії на історичні та філологічні теми.

1980-ті рр. Я. Дашкевич та У. Єдлінська в кабінеті завідувача відділом публікації

  Важливою стороною діяльності відділу була організація документальних виставок і науково-теоретичних семінарів з архівознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Кінець 1970-тих рр. Під час архівного семінару. Злів направо – І. Сварник, У. Єдлінська, Н. Врадій, Г. Смольський, Й. Гронський

  На останніх Уляна Єдлінська не раз виступала з цікавими доповідями і повідомленнями про кириличні документи, дипломатику, палеографію. 1983 р. вона була нагороджена грамотою Головархіву УРСР за "найкращі наукові роботи і методичні розробки в галузі архівознавства й археографії".

1980-ті рр. Під час доповіді У. Єдлінської на архівному семінарі

  1989 р. Уляну Єдлінську знову запросили до Інститут суспільних наук. У відділі мовознавства вона продовжила свою улюблену роботу над історичним словником української мови, що правда, вже пізнішої доби - ХVІ - ХVІІ ст.
  З відновленням в Україні 1989 р. діяльності НТШ, Уляна Ярославівна тісно співпрацювала з Товариством, очолювала Термінологічну комісію та публікувала наукові статті в "Записках" та "Віснику" НТШ, писала спогади про своїх колег - І. Зілинського, О. Горбача, Ю. Шевельова, І. Свенціцького, З. Франко, Я. Дашкевича, М. Вальо, Л. Коць-Григорчук.

1992 р. Грамота про обрання У. Єдлінської дійсним членом НТШ

ДО 90-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ ОЛЕГА АНТОНОВИЧА КУПЧИНСЬКОГО

  Купчинський Олег Антонович (18.05.1934, с. Сороцько біля Теребовлі) – науковець, філолог, джерелознавець, архівіст. Народився у сім’ї священника, вищу філологічну освіту здобув у Львівському університеті 1958 р., кілька років працював бібліотекарем у Львівській науковій бібліотеці (нині ЛННБ України ім. В. Стефаника).

1960 р. Автобіографія О. Купчинського
ф. Р-1, оп. 1, ос. спр. 95

  З 1960 р., коли він вперше переступив браму колишнього Бернардинського монастиря у Львові, де віддавна зберігалися старовинні документи Галичини, його життя надовго буде пов’язане з Історичним архівом.

1960 р. З особової справи О. Купчинського.
ф. Р-1, оп. 1, ос. спр. 95

  На той час науково-видавничим відділом Архівного управління керував відомий археограф Іван Бутич, який був ініціатором видання збірників документів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, 1964 започаткував республіканський щорічник «Історичні джерела та їх використання». А 1961 р. академік Іван Крип’якевич організував в архіві семінар з архівознавства й спеціальних історичних дисциплін. Він заохотив архівну молодь – О. Мацюка, Е. Ружицького, О. Купчинського, О. Маркевича та інших – займатися глибшим вивченням історичних наук, виступати на семінарі, публікувати статті. Олег Купчинський, під опікою Крип’якевича, став глибоко вивчати історичну географію, топонімію й мікротопонімію, досліджував давні географічні назви населених пунктів, а також займався питаннями архівознавства, дипломатики, хронології та іншими галузями, суміжними з історією і джерелознавством.

1963 р. Протокол семінару з питань джерелознавства і допоміжних історичних дисциплін.
ф. Р-1, оп. 1, спр. 114.

  З 1964 р. О. Купчинський очолив відділ давніх актів, а з 1971 р. став завідувачем відділу використання і публікації документів. За час роботи в архіві опублікував близько 40 наукових статей і повідомлень з археографії, дипломатики, топоніміки, історичної географії та оглядів архівних джерел до біографій видатних діячів української культури М. Шашкевича, І. Труша, В. Стефаника, В. Гнатюка.

Початок 1980-их рр. Виступ О. Купчинського на архівному семінарі.

  Науковець був співупорядником збірників документів та матеріалів “Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.” (1970), “Леся Українка: 1871-1971” (1971), “Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові: 1223-1799” (1972). Згодом О. Купчинський працював над збірниками “Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI – перша половина XVII ст.)” (1975), “Селянський рух на Україні (середина XVIII – чверть ХІХ ст.” (1978), “Історія Львова в документах і матеріалах” (1986) та ін. Методичними рекомендаціями О. Купчинського “Методика наукового описання давніх документів” (1972), “Про описання і каталогізацію картографічних творів” (1971), “Про підготовку каталога судово-адміністративних фондів України” (1976) користується не одне покоління архівістів.

1970 р. З особової справи О. Купчинського.
ф. Р-1, оп.1, ос. спр. 95

 З 1978 й до 1996 року, вже як “захищений” науковець, Олег Купчинський плідно працював в Інституті суспільних наук АН УРСР. У період національного відродження став разом з іншими вченими – О. Романівом, Я. Підстригачем, Я. Дашкевичем, М. Голубцем та ін. – ініціатором відродження у Львові Наукового товариства ім. Шевченка. З осені 1989 р. він обійняв важливу посаду наукового секретаря товариства, а також очолив комісію спеціальних історичних дисциплін, а з 2005 р. очолив НТШ і був головою Товариства протягом 2005-2014 рр. З 1990 р. редагує “Записки НТШ”, які й досі успішно виходять у світ, та опікується видавничими серіями НТШ “Праці”, “Збірники”, “Історичні джерела”, “Визначні діячі НТШ”, “Українська бібліотека НТШ”. Та чи не найвагомішим здобутком вченого, який відображає універсальність і глибину його знань, є «Енциклопедія НТШ». На нинішній день вийшло вже 5 томів цього фундаментального видання на літери «А» - «Є». Олег Антонович не лише відредагував і доповнив мало не кожну статтю, але й багато гасел написав особисто. Науковий підхід, методичність і висока вимогливість редактора роблять «Енциклопедію НТШ» еталоном у цій специфічній галузі.

1972(3) р. Члени НТШ. О. Купчинський – третій справа, У. Єдлінська – шоста справа

  Уже багато років Олег Купчинський знаний науковець, формально не працює в архіві. Однак його фундаментальні праці – «Каталог пергаментних документів ЦДІА УРСР у Львові», «Земські та гродські судово-адміністративні установи», «Акти та документи Галицько-Волинського князівства» не лише базовані на архівних фондах, але й надалі слугують дослідникам тією ниткою Аріадни, яка провадить до глибин нашої історії.