Документальні виставки
До початків історії Бережан: з нагоди 650 річчя першої згадки
«Бережани – повітове місто. Миколай з Сеняви отримав у 1530 р. документ, виданий королем Сигізмундом І, на заснування міста на магдебурзькому праві. Герб міста – надвоє розділений щит, у верхній частині герб Шренява, у нижній – герб Брохвич ІІ». Цими двома скупими реченнями так описав Бережани у своїх замітках до історії міст історик Франц Ковалишин. Сьогодні ж місто в долині Золотої Липи має чимало розвідок і досліджень, наукових відкриттів і гіпотез. Бережани відомі щонайменше з 1375 року. Щоправда, останнім часом історики все більше схиляються до думки, що вперше Бережани згадані у 1445 р. у львівських гродських книгах. Натомість статус міста Бережани отримали значно пізніше – аж у 1530 р., коли власником міста став руський воєвода Миколай Сенявський. За даними польського історика Кароля Шайнохи, Бережани були передані королем Владиславом ІІ Ягайлом у власність бояринові Васькові Тептуховичу, синові Васька Тептуха з Тисмениці. Однак докладніше він не посилається на джерела. Натомість Рафал Несторув уважає, що перша писемна згадка походить з 1445 року, коли тодішній власник Бережан Петро Цебровський свідчив у львівському суді під час слухання справи щодо злочину, вчиненого його селянами з сіл Бережани, Лісники та Лапшин. Цікавими є обставини цієї справи. 25 червня шляхетний Петро Внучко з Кутна (або з П’ятничан) поскаржився на селян згаданих сіл (адже Бережани тоді ще отримали міського статусу), а саме: на Якова, Тимофія, Олизара Чирника, Василя, Данила, Диниша, Максима, Василя сина Смолевича. Через два тижні, 8 липня того ж року, Петро знову позвав іншого Петра до суду, але чим завершилася справа, невідомо. У цьому ж році згаданий якийсь бережанський староста, щоправда, без імені. 1454 року, через дев’ять років, поселення опинилося в руках Ядвіги з Бережан, вдови Яна Бучацького, теребовельського старости. Вона 25 травня виступила відповідачкою у суперечці з львівським римо-католицьким архиєпископом Григорієм з Сяноку. Два роки пізніше вже Ядвіга позвала до відповіді шляхтича Яна Свинку з Поморян. 23 січня 1464 р. у галицьких земських актах згаданий шляхетний Якуб, офіціал з Бережан. 4 червня цього ж року Бережани знову фігурують як власність Ядвіги та її синів: Яна та Сигізмунда. 1469 року Бережани були королівщиною. В останній третині XV ст. поселення ще не раз зустрічатиметься то в львівських, то у галицьких гродських і земських книгах, як власність кількох шляхетських родин.
Згодом настає інша епоха у житті Бережан – вони стають містом. У березні 1530 року на краківському вальному сеймі тодішній руський воєвода Миколай Сенявський отримує від короля Сигізмунда І привілей «з його села Бережани, розташованого у Львівській землі, закласти, утворити і наповнити місто». Оригінал привілею зберігався до міжвоєнних лихоліть у архіві бережанського магістрату, однак згодом був втрачений. Копія ж досьогодні відома з Метрики Коронної у Варшаві. Це вже були інші Бережани – із твердинею-замком, з ярмарками і торгами, з магістратом і райцями – міський світ, що дійшов до нас маленькими відблисками.
